ㅤ
Welcome!

Odezhyna is a for-charity zine celebrating original characters created and visualized by artists. In this issue, artists depict Ukrainian traditional clothing from different regions stylizing them in accordance to the unique universe and environmental of each character.

Що краще історій на ніч може заколисати в дитинстві? Особливо, коли їх дбайливо розповідає бабуся. Маленька Одежинка, здається, завжди була зі старенькою вдвох і щовечора слухала неймовірні історії бабусиної молодості. Це була справжня мандрівка, наповнена яскравими фарбами, а не кожному даний талант розповісти звичайну історію настільки захопливо одними лише словами. Проте серед цих історій особливими завжди були ті, що розповідали про традиції батьківщини. У них зберігалася неймовірна кількість багатства та неповторності, які, як маленька овечка знала, несе кожен народ. У цих історіях спліталися мудрість, людське щастя та сум, бо не кожен в змозі вберегти настільки дорогий та вагомий спадок. І це все далеко не через безвідповідальність, ні. Тоді Одежинка ще не знала, що мала на увазі під цими мудрованими рядками її бабуся:“Час та життя — стрімко біжать вперед, розвиваються в тисячах напрямках, і не кожен з них ми б хотіли зустріти. Саме тому, моя люба, бережи ці скарби про наш край, про наш спадок у серці та щиро ділись ним з іншими, аби він жив і дихав поруч. Не можна забувати своє коріння, у ньому сила кожного з нас, усіх, хто був до, хто є зараз і буде після; це наша історія, і поки в розповідях існує вона – існуємо й ми.”ㅤ
Ці слова неабияк чіпляли маленьку овечку. Вони були такими крихкими, особливо з уст старої. Їх хотілося вберегти, а ще більше – втілити в життя. “Проте як?” - запитувала Одежинка. І тоді бабуся турботливо пояснювала своє ремесло кравецтва Вона навіть тримала для онуки скриню з дорогоцінними тканинами та прикрасами, подарованими чисельними друзями. Чого там тільки не було, і все це чекало на свого господаря, щоб нарешті отримати нове життя та історію.Ох, скільки ж вони з бабусею ще зробили ескізів, експериментальних викрійок, пробних вишивок, і, звичайно, скільки ще історій було розказано! Проте, як ми вже знаємо, життя стрімко біжить вперед, і тоді зовсім природно й стареньку почали покидати її сили. І коли останній раз люблячі руки бабусі обіймали свою онуку, а очі вже готові були зустріти свій останній сон, Одежинка пообіцяла, що обов'язково продовжить її ремесло та понесе їх спільний спадок, спадок їхньої батьківщини й далі…